• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про заклад
• Історія

Історія закладу освіти

Історія школи

Народна освіта за часів самодержавства стояла низькому рівні. Міністр освіти Долянов у 1887 році спеціальним циркуляром вимагав від директорів середніх шкіл, щоб вони приймали до школи по змозі тільки дітей привілейованих станів. Він висловлював надію., що при неухильному додержанні цього правила гімназії і прогімназії звільняються від вступу до них дітей кучерів, лакеїв, кухарів, прачок, дрібних крамарів і тому подібних людей. Середня освіта в царській Росії розгорталась надзвичайно повільно, вона зосереджувалась виключно у містах і була розрахована на обслуговування, головним чином, дітей пануючих класів. Класову політику царського уряду можна прослідувати і на історії розвитку Летичівської загальноосвітньої школи І - НІ ступенів № 1.

При Успенській церкві в 1880 році існувала церковно -приходська школа. В зв'язку з відкриттям в 1870 році міського двохкласного училища, церковно - приходська школа була закрита. У місті Летичеві, як колишньому повітовому місті, до складу якого входили райони: Летичівський, Старосинавський, Деражнянський, Меджибізький, Михампіль-ський, Зіньковецький - була відкрита в 1909 році гімназія чоловіча та жіноча. За браком приміщення заняття проводились у дві зміни. Летичівська гімназія охоплювала головним чином дітей поміщиків, купців, духовенства та заможних міщан, як, наприклад, дітей міського голови Рябешко, великого купця власника млинів Розіна, власника гільзової фабрики Зоніса, лісопромисловця Грінгольса і інші. Доступу дітям широких мас не було, а гімназія містилась в будинку, що належав спиртному заводу і був пристосований до його потреб. Учительський склад був переважно з представників пануючого класу. Директор гімназії дворянин, в чині генерала, мав власну типографію в Кам'янець -Подільському. Викладач латинської мови В. Дроздовик закінчив духовну академію.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції колишня гімназія була реорганізована в єдину трудову школу першого, другого і третього ступеня. Було скасовано плату за навчання, встановлено обов"язковість навчання і спільність всіх дітей шкільного віку. Від 25 серпня 1932 року школа була перетворена в середню школу для учнів від 8 до 18 років.

Починаючи з 1932 року по 1941 рік, Летичівська середня школа зростала і розширювалась, ставши однією з кращих шкіл нашої області. Школа була чудово обладнана, цілком забезпечена шкільним майном. Учительська була обставлена гарними м'якими меблями. В школі були гарно устатковані кабінети: фізичний, хімічний, воєнний. Вартість приладів фізичного кабінету досягала 7000 крб. Бібліотека школи нараховувала до 4000 книжок, був відділ методичної літератури, для вчителів. При школі було збудовано шкільний клуб зі звуковим кіно, було добудовано до основного приміщення 5 класних кімнат. Навколо школи був добре впорядкований сад і полісадник з альпійською гіркою та акваріумом. Школа нараховувала 20 класів. Паралельні класи були з першого по десятий. Охоплено навчанням понад 700учнів. До війни було 6 випусків 10-х класів. За цей період школа випустила 330 випускників. Більшість з цих випускників, закінчивши вищу школу, працюють на відповідальних роботах. Летичівська середня школа пишається іменами кращих людей, яких вона навчала й виховувала, серед яких особливе місце займає ім'я Героя Радянського Союзу гвардії генерал - лейтенанта Осліковського Миколи Сергійовича, полковника Вінарського, Войцехівського - викладача учительського інституту.

З інших професій і вихованців Летичівської середньої школи є: 8 агрономів, 36 учителів, 8 інженерів, 6 лікарів, та ін.

Почалась ІІ Світова війна. Летичів був тимчасово окупований ворогом. Вони зруйнували і знищили все те, що було придбано в школі десятиліттями дбайливою рукою учительського колективу. Клуб було зруйновано, будинок школи було перетворено у стайню, в підвалі влаштовано тюрму, куди закидали й де мучили людей. Садок і полісадник було знищено. Кабінети, бібліотека, учительська і класні кімнати пограбовані і всі цінні приладдя та книжки знищені.

На час звільнення м. Летичева 23 березня 1944 року від школи залишилось тільки коробка, без вікон і дверей, і бруд, залишений ворогами. З 4 квітня 1944 року місцеві органи влади м. Летичева вжили заходів для організації навчання дітей. В зв'язку з тим, що старе приміщення школи було напівзруйноване і навчання в ньому проводити було неможливо, школу тимчасово поміщено в непристосованому будинку. А тим часом місцеві органи влади з допомогою громадськості взялися за відбудову старого приміщення. 31 вересня 1944 року розпочалось заняття у відремонтованому будинку школи.

За час з 1 вересня 1944 р. по вересень 1957 року проведена велика робота по обладнанню школи, а саме: придбано парти, дошки, повністю устатковані кабінети. В школі проведено трьохфазний струм, що дає можливість повністю виконати лабораторні і практичні роботи з фізики. В школі обладнана майстерня по обробці дерева і металу. Бібліотека нараховує 6200 книжок. Усіх учителів у школі 44 чоловіки. З них з вищою 18 чоловік, Іі за учительський інститут незакінченою вищою 5 чоловік, педагогічною освітою 10 чоловік.

З 1967-го року почала діяти Летичівська середня школа №1. Хоча коріння наше, наш родовід (ми ним гордимось і пам'ятаємо) йдуть із повоєнних років від єдиної в селищі середньої школи, від тих чудових педагогів, які заклали фундамент сьогоднішнього колективу, творили наші традиції. Ми завжди пам'ятаємо і глибоко поважаємо наших ветеранів: Д.С.Петрощука, ПО Цирульника, Сі.Заболотну, В.МЖадан, В.і.Котляра, К.Ф.Адаменко, Н.І.Серветник, Л.В.Сірачук, Н.І.Харитонову. Г.М.Гулька, Н.І.Клапченко, ГО.Трифонову, та багатьох інших. Адже саме вони принесли до нової школи свої здобутки, досвід, неспокій і передали їх молодшому поколінню.

Сьогодні Летичівська середня школа №1.-це 1229 учнів. Це - 44 класи, понад 25 кабінетів, сучасний комп'ютерний клас, нові майстерні для трудового навчання (побудовані і обладнані шефами - колгоспом імені Щорса. швейною та меблевою фабриками, агрегатним заводом).

За 25 років зі стін школи пішли в життя 2776 учнів (з них 221 - медалісти).

Навчають дітей, дають їм основи знань з предметів, виховують, розвивають, учать життю, спілкуванню з людьми, природою, дають професійні навики 85 педагогів. Серед них 40 -ка присвоєно вищу категорію, двоє заслужених учителів України, троє орденоносців, троє нагороджені медаллю імені Макаренка, 25 відмінників народної освіти, 8 учителів -методистів, 15 старших учителі в

Колектив зумів досягти певних успіхів. Школа є опорною в області і в районі з таких питань, як навчання керівних кадрів, трудове навчання учнів, розвиток учнівського самоврядування, є базою досвіду з викладання різних предметів (фізика, хімія, біологія, тощо).

Учні постійно займають перші місця на багатьох предметних районних і обласних олімпіадах, є учасниками республіканських олімпіад.

Значна частина випускників виходить зі стін школи підготовленою до життя, бо ще на шкільній лаві вони опановують професії шофера та швачки і отримують відповідні документи про це. Всі досягнення здобуті самовідданою працею колективу, педагогами, якими пишається школа, досвід яких вивчають колеги з інших шкіл. Серед них: Т.Й.Гайдамака, Е.П.Лучинська, Г.П.Радченя, В.П.Способ, А.М.Хоптинська, І.В.Тесленко, А.Й.Дудник, Г.В.Міщенко, О.І.Лагодяк, М.І.Казмірук, та багато інших.

Доброю традицією стало те, що чимало її випускників повертаються назад у рідні стіни вже педагогами. Сьогодні ЗО відсотків педагогічного колективу - колишні учні. Поряд із своїми наставниками впевнено засівають ниву освіти Г.С.Сірачева, З.С.Дрес, А.О.Коваль, О.М.Варченко, В.І.Боднар, Л.М.Хлонь, та ін.

Школа виховала чимало славних трудівників. Є серед них люди різних професій: швачки О.Шиндеровська, Л.Фейер, О.Антонюк, редактор республіканського журналу О.Рущак, Військовослужбовці М.Гулько, ГПідгорний, брати Рудики, і Боднарі, лікарі О.Кукелко, А.Козяр, А.Токар, В.Мушинський, майстер ремзаводу Ю.Гаврищук, голова колгоспу Л.Гаврищук, Доктор медичних наук О. Кириченко. Всіх і не назвеш, бо це сотні хліборобів, робітників, інженерів, учителів, лікарів, людей інших професій, які мають у серці світлу згадку про свою школу.

Дальшого розвитку набуває гуманізація і демократизація навчально - виховного процесу.

Учнівське самоврядування вже багато в чому допомагає педагогам.

Особлива увага приділяється диференціації навчання. Є класи з поглибленим вивченням окремих наук, працюють предметні факультативи, гуртки, проводиться індивідуальна робота з учнями рівного рівня знань.

Надзвичайно багато працюють усі класи над вивченням історії рідного краю. Кожен клас, кожен учитель прагнуть зробити щось своє на шляху глибшого вивчення народознавства.

Школа працює над удосконаленням форм і методів навчання. Адже нині, в час становлення нашої незалежної України, їй ще більше потрібне молоде високоосвідчене покоління, в якого глибокі знання, чисте сумління, прагнення творчості зливаються в одному устремлінні приносити користь людям.

Коментарi